Доступно тільки для користувачів[ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ
Культурна поведінка в своїй основі передбачає глибоке соціально – моральне почуття до людини, до законів людського співжиття. Формування культурної поведінки – одна з найважливіших ланок морально – етичного виховання, яка включає суму різноманітних умінь та навичок. І успішним цей складний, тривалий процес може бути за умови, коли вихователі, і батьки,діють разом, спільно, розв’язують всі завдання. Адже мета одна: виростити добрих людей та свідомих громадян.
Не секрет, що сімя відіграє найважливішу роль у формування особистості дитини. Тут малюк набуває першого соціального досвіду, опановує ази громадянськості, тут засвоює норми поведінки. Усе це на прикладі найближчих людей – мами, тата, інших членів родини.
З чого починати? З виховання культури поведінки, зовнішнього вигляду, мови, ставлення до речей, спілкування з дорослими та ровесниками. Доброзичлива увага, тактовність допоможуть зорієнтуватися в правильності власної поведінки. Про це не означає, що батьки не повинні гніватися, якщо дитина повела себе погано. Простежте лише, щоб ваша реакція не була грубою. Не кричіть, не шарпайте її, не бийте, можливо вистачить одного зауваження, але з поясненням.
Дуже хочеться всім батькам, щоб їх діти були слухняними і з першого слова виконували ваші вимоги. Що таке слухняність? Як вона пов’язана з дисциплінованістю, вихованістю, моральною культурою дитини.
Дехто слова «вихований і слухняний» вважає синонімами. Це не зовсім так,хоч слухняність вважають традиційною головною ознакою вихованості. А це насамперед так, а не інакше. Якщо зводити все до прямого підкорення, то неминучі прикрі наслідки. В присутності дорослих, дитина «на показ» додержуватиметься правил, а залишившись на самоті буди ними ігнорувати.
Важливою умовою формування дисциплінованості є слушність поставлених дорослими вимог,їх об’єктивність. Вони мають бути конкретними та обґрунтованими: грайся тихо, бо мама відпочиває. Не грайся в кімнаті м’ячем, можеш щось розбити і т.д.
Інколи малюку батьки забороняють, не пояснюючи причин заборони.
Ось приклад :»Можна я помалюю?»,»Ні»- «Чому?»- «Тому»- «Ну чому?» - «Я сказала – ні!»
А причина ж є. може мало часу залишилось до сну, чи в мами немає часу і їй ніколи допомогти дитині і т.д.
Привчати дітей усвідомлено виконувати правила, можна давати їм поради стосовно певних ситуацій.
«Наступного разу не забудь вибачитися за свою незграбність, «коли до тебе прийдуть друзі, зручно їх влаштуй, покажи іграшки і т.д.
Не ставте перед дитиною відразу багато вимог.
Хай навчиться свідомо виконувати щось – потім можна зробити наступний крок.
Вихованість передбачає засвоєння дітьми різноманітних правил, зокрема культурно – гігієнічних; поведінки за столом; на вулиці, в громадських місцях, спілкування з однолітками та дорослими.
Не можна розраховувати на саморегуляцію дошкільників, не озброївши їх навичками.Формувати їх – батьківська турбота. Дитині слід показати, як складати одяг, прибирати іграшки, як поводитися з посудом, щоб не побився, як користуватися гострими предметами, електроприладами тощо.
Діти потребують систематичного навчання. Ніколи не спішіть робити висновки про неслухняність малюка. З’ясуйте причини : не знав, забув вимити, захопився грою і т.д.
У вимог до дітей треба бути послідовними. Не можна чергувати вимогливість з потуранням. Якщо ви вводите правило складати акуратно одяг, то виявіть наполегливість, щоб це робилося спокійно, а ж поки не стане звичкою.
Важливо звернути увагу , чи вміє ваша дитина співчувати, як вона сприймає чужі сльози, як ставиться до героїв казок, які потрапили у скрутне становище.
Важко мати справу з черствою і холодною дитиною.
Ми повинні день у день виховувати вміння дружньо ставитися до товаришів, піклуватися про молодших, допомагати їм, захищай тих, хто слабший за тебе.
Помилково вважати, що повага до дорослих, бажання піклуватися про них можуть виникнути у дитини самі собою у відповідь на гуманне ставлення з боку дорослих. Не можна і розраховувати на те, що достатньо дитині бути свідком добрих взаємин дітей, і вона сама так поводитиметься. Треба повсякденне вправляння для засвоєння навичок культури поведінки, використовуючи цільовий перегляд передач, читання художньої літератури, а головне життєві ситуації, які дають нагоду цього.
Друге правило – дитина повинна з повагою ставитися до старших, виконувати їх вимоги, бути привітною і ввічливою з усіма дорослими. Завжди вітатися і прощатися з дорослими, своїми товаришами, попросити пробачення і т.д.
Дорослі повинні пам’ятати правило, яке вкрай необхідне для людини змалку: коли хочеш, щоб до тебе ставилися добре, будь самим добрим і уважним до інших.
…ВИХОВУЄМО ПОЧУТТЯ
ІНТУЇТИВНО БАТЬКИ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ВЗУТИ, ОДЯГНУТИ І НАГОДУВАТИ ДИТИНУ- НЕ ОЗНАЧАЄ ЗРОБИТИ ЇЇ ЩАСЛИВОЮ. АЛЕ, НАМАГАЮЧИСЬ ЗРОБИТИ ЯКНАЙКРАЩЕ, МИ ІНОДІ МИМОВОЛІ ДОПУСКАЄМОСЬ ПРОМИЛОК , ЗАБУВАЄЧИ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ВИХОВАННІ ПОЧУТТІВ І ЕМОЦІЙНОЇ ЧУЙНОСТІ ДИТИНИ.
ПСИХОЛОГІЯ СТОСУНКІВ.
Дехто просто ігнорує почуття своїх дітей, вважаючи, що вони ще не заслужили розуміння. Ці батьки зайняті кар’єрою, бізнесом, собою, врешті – решт. У стосунках із дітьми головним вони вважають задоволення найпростіших потреб малюка, тому запитання «Ти поїв?» - головне. Другий етап стосунків – потурання. Замість того, щоб навчити дитину справлятися з складними ситуаціями найбільш конструктивними і соціально допустимими засобами, батьки роблять вигляд,що проблем не існує, сподіваючись, що все як – небудь розв’яжеться саме собою. І нарешті, є вічно незадоволені дітьми, сердиті і дратівливі батьки. Вони вважають себе завжди правими. А будь – який прояв дитячої особистості виводить їх з себе. Як правило, вони намагаються підігнати поведінку дитини під якийсь ідеальний образ, не бажаючи прийняти малюка таким, який він є.
СПОСТЕРЕЖЛИВІ ТА РОЗСУДЛИВІ.
Важливо не просто заспокоїти дитину, коли вона засмучена, навчити її керувати своїми почуттями. Спираючись на пережиті прикрості і проблеми, навчіть дитину усвідомлювати і називати свої почуття – тоді вона зрозуміє, що може з ним справитися. І неодмінно треба дати вихід почуттям, не зашкодивши навколишнім. Межі дозволеного повинні бути чітко обумовлені : «Ти можеш сердитися на молодшу сестричку, але її не можна бити, штовхати, обзивати!»
ЦІ ПРОСТІ ВЧИНКИ ІСТИНИ
Спостережливість – найважливіша умова виховання. Дуже часто діти не хочуть прямо обговорювати виниклі проблеми, не бажаючи знову відчувати вже пережиті страх, сум, гнів. Але саме в цей час нам, батькам, легше знайти привід для довірливої розмови, духовного зближення. Якщо малюка кривдять ровесники, скажіть йому, що вас теж засмучує, коли люди навмисно заподіюють вам прикрощі. Щоб дитина краще адаптувалася в житті, треба виховувати інших людей, які її оточують. І першим кроком до цього стане вміння розбиратися в собі в своїх емоціях.
Принципи виховання дисципліни в дитинстві
1. Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й навчитись із ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан здоров’я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.
3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.
5. Караючи дитину, переконуйтесь у тому, що вона розуміє, за що її карають, і звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки й засвоїти їх.
6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.
7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити енергію в інше, дозволене русло.
|
